Минають дні, ідуть роки, життя листки перегортає,
А біль Афгану - навіки в душі чомусь не замовкає.

         „Афганістан – ти вічний біль...” Саме під такою назвою класними керівниками Н.А.Харченко та Т.В.Гаманко 19 лютого 2016 року було проведено виховну годину для учнів             9-10 класів, приурочену черговій річниці виведення радянських військ із Афганістану.

Задушевно за чашкою чаю учні поспілкувалися з гостями круглого столу, ветеранами війни в Афганістані - Вікторією Вікторівною Нечвоглод та Анатолієм Івановичем Ігнатенком.

Хлопці та дівчата читали задушевні вірші, гості ділилися своїми спогадами, показували фотоальбом, усі разом переглядали відеоролики тощо. Нікого спогади ветеранів, розглянутий матеріал не залишили байдужими: бриніли сльози на очах і в учителів, і в підлітків, і в гостей.

Тож вище підіймаймо стяг Пам’яті, щоб ніхто в світі не зміг зробити вигляду, ніби він забув, як втрачали найдорожчих людей, забув, як чекали першого дня без війни. Це потрібно для того, щоб нові Афганістани не виникли на нашій землі, щоб вони не повторювалися для наших людей ніколи. Бо

Ніхто не забутий,

На попіл ніхто не згорів,

Солдатські портрети

На вишитих крилах пливуть.

І доки є пам’ять людей

І живуть матері,

Доти й сини, що спіткнулись об кулі,

Живуть.